2. Історія розвитку освітнього закладу У мальовничому краї Волинського Полісся серед лісів, боліт та лугів розміщене село Рокитне. Вперше про село Рокитне згадується у письмових джерелах Овручського повіту 1545року.Приблизно у 1800 році для громади села відкрито Свято - Успенську церкву. У центрі села недалеко біля Свято-Успенської церкви стоїть малопримітний будиночок. Вхід до нього - невеличкий прироблений коридорчик з вулиці села. Зовні побілений вапном, ще має непоганий вигляд, але всередині бути небезпечно. Повгиналися балки, більшість всього, що від старості. На одному з фронтонів цього приміщення вирізаний напис-1986р. Це дата збудування першого навчального закладу для діток села. Далі пішли внутрішні роботи...
Перша школа в селі Рокитне заснована в 1897 році (додаток 1). Побудував її Царський уряд. Це було народне училище, навчалось 74 дитини. Основними предметами були Закон Божий, письмо, арифметика. Навчалися в цьому закладі не тільки діти заможних селян, але й бідаків. За непослух або не вивчення яко¬гось предмета били вимоченими різками, які черговий учень приготовляв зазда¬легідь. Вирізали із верби або берези ставили в кінці класу у дерев'яне відро або, як його називали, цеберко. Крім різок суворо наказували, ставлячи на коліна на горох або якусь крупу.
Вчителів на селі дуже поважали. Коли іде по вулиці вчитель, то, побачивши його із свого подвір'я, виходили і вклонялися йому чи то господар, чи то госпо¬диня, а може і дитина. Уважні були і старі, і мглі.
Поведінка учнів регламентувалася правилами, які не повинні були порушу¬вати учні, а всю увагу звертати на навчання. А для сільської дітвори та й ще бід¬ної це було головним - тільки піти в школу, щоб почути щось нове й цікаве, розумне. Хто бажав вчитися, той не дивився ні на свою бідність, ні на те, що нема у що взутися та вдягнутися. На той час багато дітей проживали на хуторах, але в школу ішли майже всі. Для діток із найдальших хуторів організували початкові школи: одну біля Марина в урочищі Ровища у Петриковій хаті, другу - у Давидковій хаті на Завечії.
У 20 -ЗО роки XX століття тяжко жилося безземельним або малоземельним родинам, особливо бідним багатодітним сім'ям. Тоді в школу ходили по черзі тому, що в сім'ї була одна гунька, і дуже добре, якщо мали хоч одні галоші .Основним взуттям на той час були постоли, зв'язані ликом.
Польська письменниця, Ванда Василевська проїхавши Поліським краєм України, писала «...Бачать селяни примару смерті, що наближається страшний цей час, коли немає жодного корця зерна в коморі, жодного лантуха картоплі в погребі, жодної корови в хліві, а по хаті бродять всохлі, немічні діти...» Але на¬ші поліщуки зуміли вижити, їх годувала земля і ліс. Літом всією сім'єю збирали ягоди, гриби, які можна продати , а висушені залишали на зиму для себе.
У 1936 році добудовується приміщення ще одного класу на 35 місць. Це вже була школа із шестирічним навчанням. Вивчення Закону Божого викладало¬ся російською мовою або польською, решта предметів навчали польською. Хто бажав навчатися сім років, той ішов учитися у семирічну школу селища Рокитне, (яке до 1922р. носило назву Охотникове).
У школі вивчались: польська історія, література, географія, арифметика. Борис Масловський, вчитель релігії, свій предмет Закон Божий* викладав росій¬ською або польською. Вчителі вимагали, щоб діти вчилися і розмовляли польсь¬кою мовою. Місцева польська влада вимагала цього і від населення.
В цей період наша територія була прикордонною смугою Польської держа¬ви. Село на ніч закривалося брамою.
1939 рік. Червона гвардія звільнила Західні землі України. Наш край стає частиною Української Радянської Соціалістичної республіки, навчання з усіх предметів ведеться російською мовою. Вивчаються такі предмети, як історія, географія, арифметика, російська мова, література, природнича історія, латинь.
В 1941-1944рр. діти не навчаються, іде Велика Вітчизняна війна. Непоси¬льний тягар війни лягає і на рокитнівських жителів та їх дітей .Мова про те, щоб навчатися не велася. Треба було якось жити. Молодь погнали в Німеччину, ста¬рші, кому було вісімнадцять, та доросле населення були на фронті, а менші по¬винні були допомагати сім'ї. Все, що могли вимостити за літо, забирали німці, а рокитенці знову жили дарами із лісу.
Шосте січня 1944 року — День визволення Рокитнівщини від німецько-фашистських загарбників.
Після вигнання німецьких загарбників із Рокитного 10 січня 1944 року по¬чинається навчання в школі. Предмети ведуться російською та українською мовами. Директором школи працює М.В. Зінченко. Це був тяжкий період як для вчителів, так і для учнів та їхніх батьків. Багато односельчан не повернулося до своїх домівок. Діти-переростки вдень працювали в полі, в лісі, а вечорами сідали за парти. Ці «учні-дорослі»,які мусили замінити чоловіків на тяжких роботах, потомленими сідати за підручники, якщо вони були у викладачів. Писали чорни¬лом із бузини, а ручки самі діти робили із гілочок дерев, бувало і дерев'яними
вуглинками на старих газетах, на паперових мішках із-під цементу. Добре, що на Гуту завозили цемент, то мішків «бумажних» було вдосталь.
Найтяжче мабуть на селі було вчителям, які не тільки займалися навчанням дітей і їхніх батьків, але вели культурно-просвітню роботу серед населення ху¬торів, ближніх сіл: Лісового, Осницька , надавали прак¬тичну допомогу сільській раді, колгоспові в комсомоль¬ській та партійній роботі. Райком комсомолу та райком партії залучав учителів сільської школи до роботи з мо¬лоддю на далеких північних селах, тому що там було зовсім мало освічених людей.
Однією із перших з глибинки Росії приїхала навчати і виховувати сільських діток Марія Георгіївна Копилова, яка розмовляла тільки російською. Це була сильна жінка , її ще називали «Дзер-жинський у спідниці».Сувора, але з гумором, життєрадісна, займалася не тільки громадським життям школи, села, а й району. Віддала цій школі 40 років свого життя. Померла у віці 93роки (лютий , 2005р.).
Разом з Копиловою приїхала ще зовсім юна вчителька, Валентина Іванівна Клименко, яка так само займається просвітою, вчить «письма», читати книги, ве¬де гуртки, виступають з п'єсами та виставами серед односельчан. Все своє життя віддала цій школі. Суворо ставилася до себе і своїх вихованців.
Старожили-випускники пам'ятають ще таких вчителів, як М.В Зінченко, П.Г.Суховерхий, А.Д.Подовжня, Г.Ф.Мусієнко, О.П.Полівода, М.П.Дардан, Б.А.Камерман, Н.С.Мельник, Я.Й.Атаманська, У.П.Чечітко, Н.І.Власюк. (додаток 2)
1953-1963 роки - це період, коли директор школи Є.Т.Меримерина розпочала будівництво шлакової школи на 11 класів народним способом. Це був «довгобуд», який розтягнувся на десять років. Посильний внесок у це будівництво вніс чоловік Євдокії Трохимівни, який був лісничим Рокитнівського лісництва. Все дерево, яке пішло на приміщення школи, було завезено із його лісництва. Всі працівники школи (техпрацівники, сторожі, учителі) брали участь у цьому буді¬вництві, крім того вручну різали, чистили, трелювали , возили ліс. Засипали шлак і заливали його розчином, пізніше штукатурили, білили, ста¬вили вікна, двері і самі фарбували шкільне приміщення.
Першого вересня 1963 року нове приміщення школи відкрило свої двері для дітлахів села Рокитне. Тепер з усіх приміщень (навчалися діти у будинку за річкою, нині там розміщено магазин; зі старої школи, яку пізніше переобладнано в шкільну майстерню; з хатинки-зараз це сільський відділ зв'язку) зібрали учнів в одну розкішну школу, яка нині носить назву "шлакової".
1963-1968рр. - під керівництвом директора школи О.Є.Марчук (1963-1968р.р.) побудовано приміщення їдальні, майстерні і бібліотеки. Біля навчального закладу посадили сад, ведеться робота на дослідній ділянці. Школярі надають практичну допомогу у збиранні сільськогосподарської продукції колгоспу "Ленінським шляхом". На весняних канікулах допомагають висаджувати молоді саджанці лісу Рокитнівсь-кому лісництву. В школі діє комсомольська та піонерська організації.
1967р. в сільську школу с. Рокитне приїжджає на роботу молодий учитель фізики Олександр Олексійович Самойлов. Його особистість, інтелект, професіо¬налізм вразив колег і учнів. Створює фізичний кабінет, клуб «Юний тех-нік».Гуртківці займаються моделюванням сільськогосподарських машин, літаків, ракет, автомобілів тощо. Вихованці Самойлова вперше стають призерами та лауреатами республіканських, переможцями районних та обласних змагань з різних видів технічної творчості. 1982р. під його керівництвом гуртківцями складено міні - трактор для обробітку ґрунту. Цей трактор був на виставці ВДНХ. Залучаючи учнів до роботи в технічних гуртках, розвиває по¬требу у навчанні, формує бажання вчитися, дає втіху, стимулює їхні пізнавальні інтереси та розумову активність. Про сільську школу дізнаються в республіці. Його учні пішли стопами свого наставника, так після закінчення Харківського авіаційного інституту (1973р.) Пахнюк Юхим працює головним інженером Бориспільського аеропорту, Бунько Петро ( закінчив цей заклад у 1976р.)працює в космічній службі СРСР (м. Москва).
Під час керівництва О.Є.Марчук велика увага приділяється • природоохо¬ронній роботі. Вчитель біології Т.Г.Шульгун займається благоустроєм території, веде роботу на дослідній ділянці, вирощені овочі представлялися на районних та обласних виставках досягнень сільського господарства. Разом з учнями догляда¬ли шкільний сад, надавали допомогу у догляданні колгоспного саду, працювали на посадках лісу.
1969-1970рр. - директором школи працює А.М.Турчинський. Вчителів 55, навчається учнів - 1300. Навчання проходить у дві зміни .В наявності є кабінет хімії, фізики та біології .На фізкультурі займалися учні на вулиці, були на той час невеличка спортивна площадка, а саме, баскетбольна, волейбольна, доріжки для стрибків у довжину та висоту. Взимку займалися в коридорі шлакової школи. Вчителем фізкультури був Василь Акендінович Чецький. Понад усе на той пері¬од хлопці і дівчата любили грати у футбол в будь-яку пору року. Його вихованці були переможцями районних та обласних спортивних олімпіад. За це неоднора¬зово нагороджувалися туристичними путівками в міста Одесу, Львів, Севас¬тополь, Вільнюс, Ригу, Львів. Директор Туринський через райком партії добивається побудови нового примі¬щення для школи. В 1970 році затверджено кошторис, роз¬почато будівництво двоповерхової школи і спортивної зали за шлаковим приміщенням, на місці шкільного фруктового саду.
1970-1979рр. — директор школи О.І.Власенко. На цей час навчаються 989 учнів, працює 75 вчителів. За цей пері¬од побудовано інтернат на 85 учнів, адміністративний корпус школи. Навчаються діти з 8 населених пунктів, з сіл Рокитне, Осницьк, Лісове, Залав'я, Дерть, Блажево, Більськ, Єльно. Працює інтернат для дітей із цих сіл.
З 1979 по січень 1994 р. директорами працювали: М.М.Середа, Ф.І.Тарасюк, М.К.Огієвич, З.А.Безкоровайний.
З 1988р.відкриваються нові секції гуртків: винахідництва і раціоналізації, кіно -фотолюбителів, спортивно-туристські, фізико-технічні. В цьому ж році відкрито спецклас з поглибленим вивченням фізики. 1992р. в школі з'явилися перші не ко¬льорові комп'ютери, де діти навчаються основ комп'ютерної техніки і сучасних засобів програмування (керівник О.О.Самойлов).
З січня 1994 року по травень 2006 року загальноосвітній заклад в селі Рокитне очолює В.П Близнюк (в даний час працює головою Рокитнівської районної ради). Це період піднесення загальноосвітнього закладу на нові рубежі досягнень у навчально виховному процесі, запроваджуються нові технології навчання і ви¬ховання. ЗНЗ працює, вирішуючи одну із ключових проблем сучасної школи. Велика увага звертається на профільне навчання в старшій школі. В школі працює 78 вчителів, навчається 1096 учнів. За цей час добудовано нове приміщення їдальні на 260 посадочних місць, закінчено будівництво нової майстерні, господарських будівель, культурно — дозвіллєвого комплексу (КДК).
1 вересня 1997 року школа відзначила своє перше сторіччя з дня заснування. Працює вчителів 81 чол., з них 36 випускників цієї школи. На сторіччя школи подаровано облдержадміністрацією 60 столів і стільців на 360 посадочних місць для їдальні, районною держадміністрацією - відеомагнітофон, обласною і районною організацією УНР - телевізор.
Отже, 1997-2000рр. - це роки натхненної праці педагогів, техпрацівників школи. В ці роки не тільки матеріально не забезпечували навчальний заклад, але й вчасно не виплачували зарплату працівникам освіти. Та вчительський колектив не опускав руки , а творчо і наполегливо працював тому, що завданням його бу¬ло виховання підростаючого покоління - майбутніх будівників незалежної дер¬жави України.
2001 рік. Школа працює в ринкових умовах.
Має трактор, 2 коней, 4 бичків. Є комп'ютерний клас та 2 комп'ютери но¬вого зразка, ксерокс. Один комп'ютер куплений за виручені кошти від продажу бичків. Один комп'ютер подарував депутат обласної ради, голова правління ВАТ «Рокитнівський склозавод» Г.І.Мініч.
2002 рік. В серпні на базі РЗОШ №2 створено Рокитнівський аграрний лі¬цей. Закінчується будівництво стаціонарної теплиці та господарських будівель, де можна утримувати домашніх тварин і сільськогосподарський реманент.
Обладнано і зроблено євроремонт комп'ютерного класу, де учні ліцею освоюють новітні технології на 11 сучасних комп'ютерах.
Вихованці ліцею беруть активну участь у різних змаганнях та предме¬тних олімпіадах з інформатики і стають їх переможцями.
В навчально - виховний процес запроваджують нові технології на¬вчання і виховання, спрямовані на забезпечення загальної середньої освіти та ре¬алізації профільного навчання, здійснення професійної підготовки.
Головними завданнями визначено:
- створення умов для врахування і розвитку навчально - пізнавальних і професійних інтересів, нахилів, здібностей і потреб учнів старшої школи в процесі загальноосвітньої підготовки;
- виховання в учнів любові до праці, забезпечення умов для їхнього життє¬вого та професійного самовизначення, формування готовності до свідомого вибору і оволодіння майбутньою професією;
- реалізація особистісно зорієнтованого підходу до розвитку, виховання і навчання дітей та підлітків;
- всебічний розвиток індивідуальності дитини на основі виявлення її задат¬ків , здібностей, формування інтересів та потреб;
- виховання школяра як вільної, демократичної, національно-свідомої, життєво і соціально компетентної особистості, здатної самостійно приймати відповідні рішення в різноманітних ситуаціях.
З метою професійної орієнтації учнів та ознайомлення їх із професією па¬січника проводяться уроки бджільництва, де школярі набувають знань, умінь, навичок роботи з бджолами. Пасіку школі у кількості 28 бджолосімей передано правлінням ВАТ «Скляний завод» ( директор Г.І.Мініч).
Учні дізнаються про те, яку користь приносить комаха бджола людству. Ця справа є досить актуальною на сучас¬ному етапі, оскільки кількість пасік зменшується. А продукти бджільництва дуже корисні як для харчування, так і лікування людини.
Ліцеїсти широко вивчають тракторну справу, квітникарство, рільництво та садівництво.
2003 рік. Проведено капітальний ремонт опалювальної системи з переве¬денням котельні на газове опалення. Велику допомогу в цій роботі навчально - виховному закладу надав депутат Рівненської обласної ради, випускник нашої школи Василь Михайлович Берташ.
На цей період в ЗНЗ був нелегкий час, безгрошів'я, холодні приміщення школи, застаріла опалювальна система. За великий матеріальний внесок школі та побудову фельдшерсько акушерського пункту і церкви в с. Лісове (там працює наша дочірня школа) В.Берташа було нагороджено Міжнародним Орденом Ди¬тячої Усмішки.
Учні Рокитнівського аграрного ліцею звернулись до представників Польського ордену Усмішки із проханням про нагородження такою високою відзнакою на¬шого земляка, депутата обласної ради, першого заступника голови обласної держадміністрації В.М.Берташа. З цієї нагоди було проведено в селі Рокитне Свято Дитячої Усмішки на міжнародному рівні, на яке завітали гості із Польщі - канцлер ордена Цезар Лежинський, його секретар Марек Павловський, предста¬вник ордена Усмішки в Україні Назарій Бічуї, представники обласної та район¬ної державних адміністрацій, ограни місцевої влади, кореспонденти з всеукраїн¬ських, обласних та районної газет.
На згадку про перебування гостей на Рокитнівщині гості разом з учнями посадили Алею українсько - польської дружби, прийняли від поліщуків хліб і сіль на вишитому поліському рушнику.
З вересня 2005 року працює школа нового типу - Рокитнівський навчально - виховний комплекс «Школа І-ІІІ ст. - ліцей». Школярі активно працюють в експедиціях по напрямку руху школярів та учнівської молоді «Моя земля-земля моїх батьків» та туристсько краєзнавчій експедиції школярів «Краса і біль Укра¬їни».Є переможцями олімпіад , конкурсів, туристських зльотів, Малої академії наук.
Берташ Інна, учениця 10-Б класу посіла перше місце на Всеукраїнському конкурсі робіт МАН. Темою, яку вона захищала, було «Бджільництво», нагоро¬джена медаллю Всеукраїнською асоціацією голубників «Барвистий світ тварин та птахів України», місто Київ, 2005рік.
6 січня 2006 року розпочав свою роботу шкільний історико-краєзнавчий музей «Рідний край». Учні знайомляться з культурою і побутом , історичною спадщиною, історією, традиціями та звичаями рідного краю. Тут проводяться уроки народознавства, етики, рідної мови та літератури, виховні заходи. Роботу музею очолює В.П.Євтушок.
Навчальний заклад з травня 2006 року очолює Геннадій Іванович Грогуль.
Основними напрямками навчально-виховної роботи загальноосвітнього за¬кладу є виховання справжньої людини - громадянина України, гуманної, добро¬порядної, милосердної особистості з високим рівнем національної свідомості та моральної вихованості.
Чільне місце займає національно-патріотичне, оздоровчо-спортивне вихо¬вання, природоохоронна робота та туристсько-краєзнавча робота. Учні ліцею є переможцями та призерами районних обласних змагань, конкурсів з напрямку екологічної, туристсько-краєзнавчої роботи. Ведеться дослідницька робота по вирощуванню різних сортів картоплі в нашій зоні, вирощування домашніх тва¬рин за новою технологією (поросят, кроликів).
Це допомагає учням не тільки краще розуміти навколишній тваринний і рослинний світ, а проявляти про нього турботу, боротися за збереження природи рідного краю та навколишнього середовища.
Школярі ведуть екологічне інформування, із зверненням виступають перед жителями Рокитнівщини, на підприємствах і в організаціях, де населення дізна¬ється про забруднення землі, водоймищ, лісових масивів, про небезпеку, яку приносять кислотні дощі, нітрати, токсичні речовини.
Цим займається вчитель-методист, учасник Всеукраїнського зльоту юннатівського руху в м.Київ, (присвячений 80-річчю юннатівського руху), учитель біології Х.В. Русин.
Туристсько-краєзнавчу роботу в загально навчальному закладі очолює вчитель географії, вчитель-методист, член Спілки письменників України Ю.Л.Хмельовський. Він є засновником традиційної спортивно-туристської гри «Беркут», яка проводиться щорічно і присвячена Дню Перемоги, проходить тринадцятий рік підряд у травні місяці.
Юні туристи, вихованці Хмельовського пройшли туристськими стеж ками Рівне¬нщину, Житомирщину, зуміли подолати
В навчально-виховному закладі працюють такі гуртки, як туристсько-краєзнавчий, еколого-натуралістичний, «Юний турист», спортивне орієнтування, Юний садівник», фотогурток, гурток флористики, фольклорний , хоровий, гурток естрадного співу, танцювальний тощо. Це допомагає учням раціонально використовувати позанавчальний час і набувати певних знань, вмінь і навичок, під¬готувати себе до вибору майбутньої професії.
В напрямку українознавства робота спрямована на відродження історії, звичаїв, традицій, культури рідного краю.
На базі школи створено історико-краєзнавчий музей «Рідний край», в якому проводяться уроки історії, етики, літератури, позакласні виховні заходи, екскурсії.
3 пропаганди здорового способу життя створено агітбригаду «Школа здоров’я», з попередження дорожнього дитячого травматизму діє команда КВК-ЮІР «ГОП-молодша», а останній рік виступає під назвою «АГРОПРОМ» яка була неодноразовим переможцем районних конкурсів та призерами обласних конкурсів-фестивалів команд КВК-ЮІР.
Учителі навчального закладу є учасниками самодіяльного хорового колективу.
Першого вересня 2007 року понад тисячний колектив учнів педагогів працівників освіти відмічають 110-річницю із дня заснування навчально-виховного закладу.
На свято були запрошені всі ветерани педагогічної праці, депутат Верховної Ради, випус¬кник нашої школи В.М.Берташ, депутат обласної ради Г.І.Мініч, депутат районної ради, голова районної ради, почесний директора школи, випускник В.П.Близнюк, випускники ЗНЗ, батьки учнів, жителі села.
У 2007 році в навчально-виховному закладі навчається 951 учень, працює - 81 учитель, з них 77 мають вищу освіту, трьох навчаються у вищих навчальних закладах, один учитель має середню спеціальну освіту.
З вищою категорією - 35,
І категорія - 10,
ІІ категорія - 10,
Спеціалістів - 24.
Мають звання:
Відмінник освіти - 5;
Вчитель-методист - 4;
Старший вчитель - 11.
Навчально-виховний заклад очолює Геннадій Іванович Грогуль. Заступники: з навчально-виховної роботи Микола Миколайович Хоменко та Віра Петрівна Євтушок — заступник з виховної роботи;
Людмила Ростиславівна Радіон - заступник з НМР |
Тамара Володимирівна Ковальчук - заступник з НВР початкових класів |
Проблемна тема, над якою працює педагогічний колектив навчально - ви¬ховного закладу «Особистісно-зорієнтований підхід до росту професійної майстерності учителя і розвитку пізнавальних здібностей учнів».
Основні напрямки роботи навчального закладу:
- інформатико-математичний;
- еколого-натуралістичний;
- сільськогосподарський.
За матеріалами дослідження історії школи села Рокитне Євтушок В.П.,заступника директора по виховній роботі
var container = document.getElementById('nativeroll_video_cont');
if (container) {
var parent = container.parentElement;
if (parent) {
const wrapper = document.createElement('div');
wrapper.classList.add('js-teasers-wrapper');
parent.insertBefore(wrapper, container.nextSibling);
}
}
|