3. Спогади, роздуми ветерана
Матеріали ці були вміщені в районній газеті «Голос Полісся» в рубриці «Пошта одного дня» у вересні 1997 року, автором якого була колишній директор Рокитнівської СШ № 2 Ольга Іванівна Власенко.
Нещодавно Рокитнівській середній школі №2 виповнилося сто років від часу її заснування .Вік солідний. Пережила вона багато, зробила немало.
Із 45 років мого педагогічного стажу я віддала цій школі, яка була семиріч¬кою — восьмирічкою — десятирічкою - одинадцятирічкою, ЗО років свого життя.
З 1960 року я працювала завучем, а потім до виходу на пенсію, спізнала «солодкого»директорського життя. Мені випало щастя працювати під керівницт¬вом розумних, ділових людей - директорів школи Євдокії Трохимівни Мерімеріної, Олександри Євтіївни Марчук, завідуючим районним відділом освіти А.І.Прищепи, а потім - С.П.Шевчука, В.І.Хільковця.
Кажуть, життя - не ті дні, що минули, а ті, що запам'яталися. Нам, ветера¬нам є, що пам'ятати, бо за плечима молодість, життя цікаве, змістовне, наповне¬не людськими турботами. Ми присвятили його найблагороднішій меті - освіті. Кожен з нас віддав їй кращу частину свого життя. Я маю на увазі таких педаго¬гів, як В.І.Клименко, М.Г,Копилова, М.М.Місько, О.О.Пальчикова, Н.П. іВ.П.Закорчевні, О.Д.Полтавченко та багато інших. На жаль, декого з них сього¬дні немає в живих.
Працювати доводилося в складних умовах. Базовою була невеличка «бабуся» - школа та недобудована «шлакова». А кількість учнів зростала. До 1970 року школа нарахувала їх більше 1300. Заняття проходили в 6 пристосованих примі¬щеннях. По чиємусь не зовсім зрозумілому задумові з 9-го класу були до школи прикріплені учні з 9 населених пунктів, з так званих дочірніх шкіл ( Більськ, Блажево, Залав'я, Лісове, Осницьк, Єльно, Сехи, Дерть, а один рік - навіть Сновидовичі). Виникла потреба розширення школи, створення необхідних умов для навчання і виховання учнів. Не одна ніч пройшла в роздумах, як забезпечити но¬рмальну роботу школи. І тільки завдяки тому, що школа тримала постійний зв'язок з колгоспом, сільською радою, батьківським комітетом, громадськими організаціями. Значну частину запланованого вдалося зробити. Побудовано школу, пришкільний інтернат. В ньому проживало 83-85 учнів. Як рідна мати, про них піклувалася Олександра Олександрівна Пальчикова.
Як не згадати в історії школи А.Д.Долю, І.С.Кириловця, В.І.Богданця, К.І.Богданця, Л.І.Масовця та багатьох інших. Які дуже багато допомогли школі в час моєї роботи. Підвозили учнів з інших шкіл транспортом автоколони. Пізніше колгосп придбав для школи автобус.
Страшно згадувати, скільки сил і здоров'я витрачали техпрацівники, які самі заготовляли дрова в лісі, вивантажували вручну вугілля з вагонів. Вони за¬слуговують на велику повагу.
Було всього. Але ж завдяки сумлінній, самовідданній праці педагогічного колективу вистояли. Давали ґрунтовні знання, вчили працювати, виховували че¬сність, порядність, інколи забуваючи про власне благополуччя.
Девізом в колективі було: «Все, що нового в світі, в практику роботи шко¬ли». Нові методи навчання першокласників впроваджували в життя Г.Н.Марчук, О.Я.Миколаївська, О.М.Петричко вчитель англійської мови М.В.Ровненко, вчителі хімії С.М.Таталіба, Л.І.Денисюк, А.Г. Крижова.
Першими високу оцінку своєї роботи при атестації отримали Галина Михайлівна Доля, Христина Захарівна Левчук, Ніна Іванівна Самойлова та інші. По крихті збирали обладнання для перших в районі навчальних кабінетів О.О.Самойлов, В.І.Мандзій, Х.В.Холоївська, Н.І.Самойлова, С.М.Таталіба. Досвід роботи школи з санітарно-гігієнічної роботи узагальнено в області. Ініціатором цієї справи зав¬жди був Г.Б. Карабанов. Вважаю, що непогано вели трудове виховання учнів, що особливо важливе для сільської школи. Це і уроки трудового навчання, трактор¬ної справи, виробнича практика, табір праці і відпочинку, дослідні ділянки. Тут проявили себе Л.А.Погоріла, Л.Ф.Нестеренко, А.Ф. Гончар, А.Г.Крижова.
Працювали методичні об'єднання. Найкраще з них - вчителів української мови та літератури. Палку любов до рідного українського слова прищеплювали вчителі Л.Г.Гальона, Н.С.Костецька, Г.С.Куйбіда та інші.
У школі проводилися тематичні вечори, шевченківські читання, олімпіади. Необхідну допомогу надавали вчителі історії Г.М.Дружиніна, А.Д.Шеремет, працівники бібліо'тек: сільської - Т.В.Чецька. шкільної - Г.Л.Козинська.
Юні туристи, якими керував В.А.Чецький, постійно виступали на районних та обласних змаганнях. Мандрували рідним краєм.
У наш нелегкий час дуже багато критики на адресу освітян, особливо старшого віку. Так, були і в нас помилки, недоробки, проблеми, що часто не від нас залежали. Але відповідального ставлення до праці, до свого професійного обов'язку, дисциплінованості, порядності старших вчителів молодому поколін¬ню було і є чого повчитися.
Нам є чим гордитися. Багато випускників школи вийшли в життя з вели¬ким запасом знань. Одержали вищу чи середню спеціальну освіту або просто стали порядними людьми, створили прекрасні сім'ї.
Дуже приємне і хвилююче було зустрітися з випускниками, які закінчили школу 20, 25 років тому. Велике спасибі організатором цієї зустрічі Миколі За¬харовичу Кушніру, Миколі Григоровичу Паньку та іншим. Рідко зайдеш устано¬ву чи підприємство, де б не трудилися випускники тих років. Всіх неможливо перелічити, але хоч би кілька прикладів. А.В.Гордійчук - заступник голови райдержадміністрації, В.А.Доля - слідчий прокуратури, П.П.Близнюк - начальник міліції, М.П.Басич - лікар-фтізіатр, А.И.Примак - державний інспектор праці в Рокитнівському районі, І.О.Ушко - головний бухгалтер КСП «Колос», П.М.Гончар – голова Рокитнівської сільської ради, В.А.Степанча - ди¬ректор Блажівської СШ та багато інших.
Я думаю, що й жителі села пам'ятають школу тих часів. А хто шукає лише негативне, шкідливе, чорне чи ще якесь - суди його Бог!
З вдячністю згадують колеги, жителі с. Рокитне Л.П.Євстігнєєву, Т.І.Прищепу, Г.П.Лісовець, Г.Г.Ковальчук, які працювали в той час в школі №2, за їх працелюбність, турботу, допомогу.
Наш народ відзначив 6-у річницю Незалежності України. Міняється життя, концепція освіти, але школа завжди є школою, а вчитель - вчителем. Будівницт¬во незалежної України неможливе без удосконалення і розбудови національної школи, яка має забезпечити виховання громадян, здатних вивести Україну в число цивілізованих країн світу.
Звертаюся до молодого покоління працівників школи: зробіть усе можливе, щоб виховати в сучасних дітей і молоді любов до рідного краю, народу, його іс¬торії, культури, мови, традиції, звичаїв. Надіюсь, що це під силу педагогічному колективу СШ №2, який очолює випускник школи, молодий, енергійний Воло¬димир Петрович Близнюк...»
За матеріалами дослідження історії школи села Рокитне Євтушок В.П.,заступника директора по виховній роботі Рокитнівського НВК "школи I-III ст.-ліцей"